газ

I -у, ч.

1) Речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його. || Отруйна речовина з такими властивостями. || Загальна назва газуватих або паруватих речовин, що використовуються для опалення, освітлення та як рушійна сила.

••

Вибухонебезпе́чний газ — газ, що вибухає від іскри, а також у разі підвищення температури.

Відпрацьо́вані га́зи — гази, що випускаються з двигуна після виконання ними корисної роботи.

Ди́хальний газ — повітря або газоповітряна суміш, що циркулюють у системі дихального апарата та в з'єднаних з нею органах дихання людини.

Зрі́джений газ — газ, який за температури зовнішнього середовища нижче 20°C або тиску вище 100 кПа чи за сумісної дії обох цих умов перетворюється в рідину.

Іне́ртні га́зи — благородні гази, а також гази, які не взаємодіють із компонентами даної системи за даних умов.

Комуна́льно-побуто́вий газ — газ, призначений як паливо для потреб населення та промислових підприємств.

Натиска́ти на газ — посиленням подачі пального збільшувати швидкість руху машини, зрушувати машину з місця.

Приро́дний газ — суміш газоподібних вуглеводнів, що створюється в земній корі та широко використовується як високоекономічне паливо.

Скра́плений газ — те саме, що зрі́джений газ.

2) тільки мн. Газуваті виділення шлунка і кишок.

3) фіз. Третій агрегатний стан речовини.

II -у, ч.

Дуже тонка прозора шовкова тканина.

III -у, ч., розм.

Педаль керування подачею пального у двигуні внутрішнього згоряння в автомобілі; акселератор.